Підживлені стрімким розвитком генеративного штучного інтелекту (GAI), діпфейки — цифрові маніпуляції, що імітують реальних людей — стали звичним явищем у світовому інформаційному просторі. У період з грудня 2023 року по грудень 2025 року “Репортери без кордонів” (RSF) зафіксувала щонайменше 100 журналістів, які стали мішенню цієї технології у 27 країнах світу — і це лише часткове дослідження. Яких трьох форм може набувати ця загроза? Як їх виявити?
Використання знайомого обличчя для шахрайства
Найпоширеніший спосіб створення діпфейків ґрунтується на довірі людей до відомих медійних персон, яку використовують для маніпуляцій. Існує два типові сценарії.
У першому випадку зображення журналіста використовують без його згоди для «просування» продуктів — косметики, дієтичних добавок, фінансових послуг тощо. У другому — журналіста поміщають у інсценовану ситуацію, наприклад фейкове затримання чи конфлікт, щоб спонукати аудиторію перейти за шахрайським посиланням.
Цей тип атак є широко поширеним і часто здійснюється через спонсоровані публікації. Один журналіст може одночасно стати об’єктом сотень фейкових матеріалів. Постраждалих рідко попереджає існуюча система оповіщення: натомість вони дізнаються про це від родичів, необізнаних глядачів або розгніваних людей, які усвідомили, що стали жертвами шахрайства.
Журналісти телебачення та цифрових медіа, обличчя яких добре знайомі широкій аудиторії, особливо часто стають мішенню таких атак.
Маніпулювання громадською думкою
Діпфейки, створені для поширення дезінформації, використовують образи журналістів у ще більш оманливий спосіб. Їхня мета — надати неправдивій інформації вигляду достовірної або дискредитувати журналіста, приписуючи йому хибні висловлювання.
У Португалії обличчя та голос телеведучого Педро Беневідеса були підроблені у відео, опублікованому на Facebook у вересні 2025 року. У цьому фейковому відео він нібито стверджує, що уряд змовився з фармацевтичною індустрією під час пандемії COVID-19.
Інший випадок стався у вересні 2023 року, коли аудіозапис, створений за допомогою штучного інтелекту, імітував розмову між словацькою журналісткою Монікою Тодовою та політичним лідером, створюючи враження, що вони планують фальсифікацію парламентських виборів у Словаччині. Діпфейк швидко поширився, попри інформаційну тишу напередодні виборів.
Переслідування журналістів
Діпфейки, які використовуються для переслідування журналістів, створюють інші проблеми, оскільки їхня мета полягає не в тому, щоб ввести в оману, а в тому, щоб принизити. Такий контент слугує зброєю для груп, які й без того вороже налаштовані до журналіста, — це іскра, здатна розпалити кампанію з дискредитації.
Протягом останніх кількох років журналістів зображували як джихадистів чи свиней, або в військовій формі в чутливих воєнних контекстах. До цієї категорії також належать порнографічні діпфейки: жінок-журналісток зображують у повністю вигаданих сексуальних ситуаціях.
Такі діпфейки спрямовані на залякування та змушують журналістів замовкнути, роблячи особисту ціну їхньої роботи нестерпною.